Поради психолога

КОДЕКС ПОВЕДІНКИ В КОНФЛІКТІ

Дванадцять правил:

  1. Дай партнеру «випустити пару». Доки він роздратований, вам не домовитись. Під час його «вибуху» поводься спокійно, і впевнено, але не зверхньо.

2 Вимагай від партнера спокійно обґрунтувати свої претензії. При цьому скажи, що будеш звертати увагу тільки на факти. Людям властиво плутати факти й емоції. Тому частіше запитуй: «Це факти чи ваша думка?» Емоції відкидай.

  1. Збивай агресію неочікуваними засобами. Наприклад, спитай поради, згадай минуле, скажи комплімент», (переключи свідомість на щось інше).

4 Не давай негативних оцінок, а говори про свої почуття. Не кажи: «Ви мене обманюєте»,— скажи: «Я відчуваю себе обманутим».

  1. Попроси сформулювати бажаний кінцевий результат. Пробле­ма — це те, що потребує розв’язання. Ставлення до людини — це фон, на якому її треба розв’язати. Визнач разом з партнером проблему і зосередься на ній.
  2. Запропонуй партнеру висловити свої думки щодо проблемного питання і свої варіанти розв’язання. Не шукай винних, а шукай вихід із ситуації. Не зупиняйся на першому ж варіанті, створи спектр, а потім обирайте кращий. Шукайте варіанти, які влаштовують обидві сторони. Ви обидва повинні стати переможцями.

7 У будь-якому випадку дай партнеру можливість «зберегти своє обличчя». Не дозволяй собі відповідати на агресію агресією. Не чіпай особистість партнера.

  1. Відображуй, як луна, зміст висловлювань партнера. Частіше запитуй: «Я правильно зрозумів, що ? », «Ти хотів сказати… ? » Ця тактика не тільки унеможливлює непорозуміння, вона демонструй повагу до людини, що зменшує агресію.
  2. Тримайся «на лезі ножа», в позиції «на рівних». Тримайся в позиції спокійної впевненості, вона втримує партнера від агресії, допомагає обом не «втратити обличчя».
  3. Не бійся вибачитись, якщо відчуваєш, що винен. По-перше, це обеззброює партнера, по-друге, викликає повагу.
  4. Обговори взаємостосунки в майбутньому.
  5. Незалежно від результату розв’язання конфліктної ситуації, намагайся не руйнувати взаємостосунки. Вислови свою повагу і добрі наміри, шкодування з приводу виникнення конфліктної ситуації. І якщо ти збережеш стосунки і не даси співрозмовнику «втратити обличчя», не треба буде шукати нового партнера. Адже знайти нового надійного, неконфліктного друга (подругу, знайомого…) — завдання не з простих.

(За Неллі Власовою)

Шановні тата і мами!

У житті людина зустрічається не лише з добром, але й зі злом, набуває не тільки позитивного, але й негативного досвіду.

Добро лікує серце, зло ранить душу, залишаючи рубці та шрами на все життя. Запам’ятайте ці прості правила в нашому непростому житті.

— Обговоріть з підлітком питання про допомогу різних служб у ситуаціях, небезпечних для життя та здоров’я.

— Нагадайте йому ті номери телефонів, якими він повинен скористатися в ситуації, пов’язаній з ризиком.

— Дайте йому ваші робочі номери телефонів, а також номери телефонів людей, яким ви довіряєте.

— Виховуйте в дитині звичку розповідати вам не тільки про свої досягнення, але й про тривоги , сумніви, страхи.

— Кожну важку ситуацію не залишайте поза увагою, аналізуйте разом з дитиною.

— Обговорюйте із дитиною приклади винахідливості та мужності людей, які зуміли вийти із скрутної життєвої ситуації.

— Не іронізуйте над дитиною, якщо в якійсь ситуації вона опинилася слабкою фізично і морально. Допоможіть їй, підтримайте її зазначте можливі шляхи розв’язання проблеми.

— Якщо проблеми пов’язані тільки з тим, що ваша дитина виявилася слабкою фізично, запишіть її до спортивної секції, цікавтеся її успіхами.

— Якщо хтось із ваших знайомих чи друзів викликає у вас побоювання щодо вашої дитини, перевірте свої сумніви і не спілкуйтеся більше з цією людиною.

— Не спізнюйтеся з відповідями на запитання вашої дитини з різних проблем фізіології, інакше на них можуть відповісти інші.

— Намагайтеся зробити так, щоб дитина з раннього дитинства виявляла відповідальність за свої вчинки та ухвалення рішень.

— Учіть дитину передбачати наслідки своїх учинків. Сформуйте у неї потребу ставити запитання на зразок: «Що буде, якщо…?».

— Якщо ваша дитина зазнала сексуального насилля, не поводьтеся так, ніби вона скоїла щось жахливе, після чого її життя не можливе.

-Не обговорюйте у присутності дитини те, що сталося, тим паче зі сторонніми і чужими людьми.

— Не формуйте у своєї дитини комплекс провини за те, що трапилося.

— Не дозволяйте іншим людям висловлювати вашій дитині співчуття і жалість. Це формує прийняття нею установки, що вона не така, як усі.

— Дайте можливість своїй дитині обговорити з вами проблемну ситуацію до кінця, не залишаючи місця для сумлінь. Це допоможе їй звільнитися від вантажу провини і відповідальності.

— Якщо є необхідність, пройдіть разом з дитиною курс психологічної реабілітації.

— Намагайтеся перемкнути увагу дитини з пережитої нею ситуації на нові заняття або захоплення.

— У жодному разі не залишайте нерозв¢язаними проблеми, що стосуються збереження фізичного та психічного здоров¢я вашої дитини.

— Не йдіть на компроміси зі своєю совістю, навіть якщо це ваша дитина. Через роки компроміс може обернутися проти вас.

Поради батькам по зниженню рівня тривожності у дітей:

Уникайте змагань і будь-яких видів робіт, що враховують швидкість виконання завдання.

Не порівнюйте дитину з іншими.

Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

Демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте прикладом для дитині.

Частіше звертайтеся до дитини по імені.

Не пред’являйте до дитини завищених вимог.

Будьте послідовні у вихованні дитини.

Прагніть робити дитині якомога менше зауважень.

Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.

Не принижуйте дитину, караючи ії.

Поради для батьків щодо підвищення мотивації у дітей:

Оцінюйте особисті заслуги дитини, підбадьорюйте її, коли їй важко, похваліть, якщо вона домоглася навіть мінімального успіху, поясніть, що кожній людині властиво помилятися. Уникайте особистісних порівнянь!

Відмовтеся від жорсткого контролю над виконанням домашнього завдання. Це придушує ініціативність і знищує самостійність дитини. Допомога – це порада у формі авторитетної думки, а не авторитарний наказ.

Намагайтеся розумно комбінувати прояв любові і контроль. Звичайно, в сім’ї необхідно встановлювати певні правила, в тому числі і в ставленні до навчання, проте вони повинні бути розумні і зрозумілі дитині, повинні містити орієнтири, щоб він міг сам ставити перед собою цілі в рамках цих правил.

Найкращим орієнтиром є особистий приклад батьків і їхня реакція на поведінку дитини. Пам’ятайте, що любов окриляє, частіше хваліть свого школяра, цікавтеся змістом навчального процесу, а не тільки отриманими оцінками, і ніколи не карайте дитини, не обговоривши з ним його проступок і його причини. Ваші дії повинні бути розумні, логічні і зрозумілі дитині.

Поради батькам щодо підвищення самооцінки у дітей:

Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

 Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми:

  • Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
  • Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
  • Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів’я про своїх друзів або колег.
  • Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

  • Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.
  • Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім’ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність їхніх дій.
  • Не застосовувати фізичні покарання.
  • Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.
  • Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.
  • Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.
  • Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.
  • Обмежувати перегляд відеофільмів та комп’ютерних ігор зі сценами насильства.
  • Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.

Поради батькам конфліктних дітей:

  • Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».
  • Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
  • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
  • Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Рекомендації батькам першокласників:

1.Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.

  1. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви із цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
  2. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.
  3. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
  4. Забудьте фразу: « Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись.
  5. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.
  6. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши не влаштовуйте сварку. Говоріть із дитиною спокійно.
  7. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань з 15 до 17 години.
  8. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хв. треба відпочивати 10-15 хв.
  9. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, вживаючи слова «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
  10. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
  11. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
  12. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною. Коли щось не виходить, порадьтеся із психологом, учителем. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
  13. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.

15.Знайте, що діти люблять казки,особливо перед сном,або пісню, лагідні слова. Не лінуйтеся зробити це для них.

Поради батькам п’ятикласників:

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою – початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.

Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Тому для попередження проблем з навчанням та поведінкою дитини, радимо батькам скористатися порадами фахівців.

  1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, редагогів.
  2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.
  3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.

Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

  1. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.
  2. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми – купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися – купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.
  3. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

Поради батькам по зниженню рівня тривожності у дітей:

  • Уникайте змагань і будь-яких видів робіт, що враховують швидкість виконання завдання.
  • Не порівнюйте дитину з іншими.
  • Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
  • Демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте прикладом для дитині.
  • Частіше звертайтеся до дитини по імені.
  • Не пред’являйте до дитини завищених вимог.
  • Будьте послідовні у вихованні дитини.
  • Прагніть робити дитині якомога менше зауважень.
  • Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
  • Не принижуйте дитину, караючи ії.

Поради для батьків щодо підвищення мотивації у дітей:

  • Оцінюйте особисті заслуги дитини, підбадьорюйте її, коли їй важко, похваліть, якщо вона домоглася навіть мінімального успіху, поясніть, що кожній людині властиво помилятися. Уникайте особистісних порівнянь!
  • Відмовтеся від жорсткого контролю над виконанням домашнього завдання. Це придушує ініціативність і знищує самостійність дитини. Допомога – це порада у формі авторитетної думки, а не авторитарний наказ.
  • Намагайтеся розумно комбінувати прояв любові і контроль. Звичайно, в сім’ї необхідно встановлювати певні правила, в тому числі і в ставленні до навчання, проте вони повинні бути розумні і зрозумілі дитині, повинні містити орієнтири, щоб він міг сам ставити перед собою цілі в рамках цих правил.
  • Найкращим орієнтиром є особистий приклад батьків і їхня реакція на поведінку дитини. Пам’ятайте, що любов окриляє, частіше хваліть свого школяра, цікавтеся змістом навчального процесу, а не тільки отриманими оцінками, і ніколи не карайте дитини, не обговоривши з ним його проступок і його причини. Ваші дії повинні бути розумні, логічні і зрозумілі дитині.

Поради Девіда Льюїса батькам щодо розвитку обдарованої дитини:

  1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно, серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.
  2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. Не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.
  3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.
  4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
  5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.
  6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.
  7. Показуйте дитині цікаві місця.
  8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.
  9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

10.Ніколи не карайте дитину приниженням.

11.Купуйте дитині книжки за її інтересами.

12.Привчайте дитину самостійно мислити.

13.Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

14.Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.

15.Уважно ставтеся до потреб дитини.

16.Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.

17.Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

18.Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.

19.Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

20.Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.

21.У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.

22.Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.

23.Допомагайте дитині бути особистістю.

24.Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

25.Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.

26.Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

ДОПОМОЖЕМО ПЕРШОКЛАСНИКАМ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ

 Батькам майбутніх першокласників!

Цього року Ваша дитина йде до першого класу. Це велика подія у Вашій сім’ї.

Ми сердечно вітаємо вас і бажаємо, щоб Вашій дитині було добре, затишно і цікаво в нашій школі. Дозвольте дати Вам кілька порад.

Десять речей, які повинні зробити батьки першокласника 1-го вересня:

  1. Ваша дитина хвилюватиметься. Прикрасьте її кімнату кульками, плакатом з веселим написом.
  2. Приготуйте маленький подаруночок, барвисто оформлений, і покладіть поряд з її подушкою.
  3. Якщо Ви напередодні зібрали портфель, все одно ще раз зазирніть до нього разом з дитиною і покладіть ще якісь дрібні речі: комічну гумку або незвичайний олівець.
  4. Цього дня забороніть собі повчати дитину, підвищувати на неї голос. Не сердьтеся і не хмуртеся.
  5. Відкладіть усі справи, візьміть відгул. Ви повинні бути поряд, коли дитина переступить шкільний поріг.
  6. Скажіть своєму першокласнику, як добре і чудово він виглядає.
  7. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте, що їй сподобалося, що вона робила, похваліть за те, що вона трималася впевнено (навіть якщо це не так).
  8. Увечері організуйте святкову вечерю. Запросіть бабусь, дідусів.
  9. Не забудьте сказати дитині, як сильно ви її любите.
  10. Лягаючи спати, дайте слово і надалі бути до дитини таким лагідним, спокійним і уважним, як сьогодні.

Усе це дасть можливість дитині зрозуміти, що події, які відбуваються в житті, дуже важливі і для батьків. Це додасть їй упевненості, налаштує на серйозну, цікаву роботу.

Поради батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації

 Формуйте позитивне ставлення до школи.

  • Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини.
  • Формуйте адекватну самооцінку.
  • Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою, не ставте до дитини завищених вимог.
  • Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.
  • Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині.
  • Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала за що.
  • Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.
  • Частіше згадуйте себе у дошкільному віці.
  • Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.
  • Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона є менш успішною, ніж інші діти.
  • Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
  • Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині.
  • Не принижуйте дитину.
  • Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ

ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО  НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

  1. Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування в неї такої важливої риси, як впевненість у собі і своїх можливостях.
  2. В режимі дня кожної дитини повинні бути постійні обов’язки, закріплені за нею на триваЛий час. Дитина, яка вміє працювати вдома, легко долучається до навчання.
  3. Розширювати й збагачуватинавички спілкування з дорослимита однолітками, вчити враховувати оцінки й думки людей для формування власних поглядів.
  4. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її зтакою, якою вона була вчора, чи, можливо, буде завтра.
  5. Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може вважати, що конфлікти неминучі, і продовжувати провокувати їх.
  6. Дозволяйте дитині виявляти самостійність, заохочуйте найменші її вияви.
  7. Не критикуйте дитину при свідках.
  8. Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.
  9. Аргументуйте свої заборони та вимоги: дітичутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог. Шукаючи аргументи, ви ще раз зможете обміркувати необхідність їх застосування.
  10. Намагайтеся дивитися на світ очима дитини Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.
  11. У спілкуванні з дитиною частіше використовуйте «Я-висловлювання».